Кошенята і цуценята частіше за дорослих тварин стикаються з глистами. Їхній імунітет ще формується, а кишечник і організм загалом менш стійкі до навантаження від паразитів. Ознаки бувають нечіткими, тому господареві важливо знати, на що дивитися, і не відкладати звернення до клініки. Нижче пояснено, чому малюки вразливіші, які ознаки можуть насторожити і що робити.
Чому малюки вразливіші
У маленьких тварин кілька факторів поєднуються одночасно. Імунна відповідь ще не сформована повністю, тому паразити легше закріплюються в кишечнику. Малюки також активно досліджують світ ротом: нюхають, гризуть і облизують землю, траву, іграшки, лоток і предмети з вулиці. Це створює постійний ризик контакту зі збудниками.
Частина глистів може передаватися від матері ще до народження або з молоком під час вигодовування. Тому здоров’я малюків часто залежить від стану матері, і обстеження мами також має значення. Крім того, маленький організм швидше втрачає воду і поживні речовини, тож наслідки стають помітнішими вже за короткий час.
Які ознаки можуть бути
Найчастіше господарі помічають загальні зміни, які легко сприйняти як «малюк просто ще росте». Варто звернути увагу на такі ознаки:
- роздуте черево при худому тілі, особливо після їжі або ввечері;
- тьмяна шерсть, відсутність набору ваги або помітно повільніший ріст порівняно з однопометниками;
- періодична діарея або м’які фекалії, іноді зі слизом;
- блювання, іноді з видимими нитковидними глистами;
- змінений апетит: малюк їсть багато, але не набирає ваги, або навпаки відмовляється від їжі;
- кашель у деяких випадках, коли личинки проходять через легені;
- малюк тре задом об підлогу або часто вилизує область під хвостом: це може означати подразнення навколо ануса.
Одна ознака не завжди означає глисти, але поєднання кількох ознак є приводом для огляду і аналізу.
Що можна помітити вдома
Уважно дивіться на лоток і на кал. Іноді можна побачити членики, схожі на рисові зерна, або тонкі черв’яки. Свіжий зразок калу в чистому контейнері краще принести на аналіз, а питання, скільки і коли збирати, уточніть у клініці. Фото допомагає лікарю зорієнтуватися, але не замінює лабораторного дослідження.
Планова профілактика з лікарем
Щодо профілактики малюків лікар складає план індивідуально. Враховуються вага, вік, умови утримання, наявність інших тварин і те, чи малюк буде виходити на вулицю. Такий план зазвичай поєднує огляд, аналіз і засіб, підібраний саме для малого віку. Засоби для дорослих тварин малюкам без консультації не давайте, а домашні рецепти і трави не є заміною медичної профілактики.
Також варто пам’ятати, що план для кошеняти і цуценяти може відрізнятися від плану для дорослої тварини в тому самому домі. Це нормально, і окреме узгодження з лікарем допоможе уникнути помилок.
Як зменшити ризик у домі
- Прибирайте лоток щодня, а миски, іграшки і підстилку мийте регулярно.
- Не давайте сирого м’яса і сирої риби без консультації, бо це один із частих шляхів зараження.
- Обмежте контакт малюка з ґрунтом, піском, сміттям і бездомними тваринами.
- Не залишайте відкритою їжу, яку малюк може дістати, і не дозволяйте підбирати залишки на вулиці.
- Показуйте малюків лікарю планово, особливо якщо в домі кілька тварин.
Деякі глисти можуть передаватися людям, особливо дітям, тому руки варто мити після прибирання лотка й після гри з малюком.
Коли негайно звертатися до лікаря
Глисти у малюків можуть швидко погіршити загальний стан. Звертайтеся до клініки без зволікання, якщо помічаєте:
- малюк відмовляється від їжі або не може втримати воду більше доби;
- часте блювання, особливо з кров’ю, або діарея з домішкою крові;
- малюк блідий, слабкий, млявий або майже не реагує на вас;
- роздуте черево з болем, тварина скиглить або ховається при дотику до живота;
- дихання швидке, з хрипами або кашлем, який посилюється;
- малюк втрачає вагу або не росте, попри звичайне годування.
Така стаття не замінює огляду. Якщо ви помітили ці ознаки, не чекайте, що все мине саме: лікар підкаже, які аналізи потрібні і який план профілактики підходить вашому малюкові.
