Епілепсія у собаки — хронічний стан, за якого повторюються судомні напади, спричинені порушенням роботи мозку. Вони можуть бути короткими й майже непомітними або тривалими та страшними для власника, тому кожен епізод варто детально описати лікарю.
Що це за хвороба
Епілепсія — порушення роботи мозку, під час якого нервові клітини раптово розряджаються і викликають судомний напад. Залежно від причини розрізняють первинну (ідіопатичну) епілепсію, коли структурних змін не знаходять, і вторинну, коли напади пов'язані з ураженням мозку, порушенням обміну речовин або отруєнням. Між нападами собака зазвичай почувається нормально, але тривалі напади та серії нападів небезпечні для життя. Тому важливо з'ясувати причину, а не лише зняти симптом.
Симптоми
Перед нападом собака може бути тривожною або шукати місце. Під час нападу вона падає, у неї з'являються судоми, слинотеча, можлива втрата свідомості та мимовільне сечовипускання. Після нападу собака якийсь час може бути дезорієнтованою, сонливою або спраглою. Бувають і часткові напади, коли смикається лише частина тіла. Частота і тривалість нападів у різних собак відрізняються. Схожі епізоди бувають при непритомності, низькому рівні цукру в крові, отруєнні або болю, тому точно розрізнити їх без огляду неможливо. Тремтіння головою, хитання та втрата рівноваги можуть бути й при болю, захворюваннях вуха або вестибулярних порушеннях.
Причини та фактори ризику
Причини бувають різними: спадкова схильність у певних порід, структурні зміни мозку, запальні та інфекційні процеси, ураження печінки чи нирок, порушення рівня цукру або електролітів, отруєння. У деяких порід є генетична схильність, а від віку, в якому з'явилися перші напади, залежить, які причини лікар перевіряє насамперед. Частина випадків залишається без точно встановленої причини. Лікар визначає ймовірне походження і складає план обстеження.
Діагностика
Починають із докладного неврологічного огляду та розпитування про напади, зокрема за відеозаписами, які власник може зробити телефоном. Загальний аналіз крові та біохімія допомагають виключити печінкові, ниркові та метаболічні причини. Для пошуку змін у мозку за показаннями використовують КТ або інші методи візуалізації та додаткові дослідження. Ці дослідження проводять, щоб відокремити епілепсію від інших станів, а не як окремий «тест на епілепсію».
Як лікують
Лікування спрямоване на зменшення частоти та сили нападів і на контроль їхніх наслідків. Лікар вирішує, чи потрібна протисудомна терапія, а якщо напади мають іншу причину, лікує її. Важливо давати призначене лікування без пропусків і не змінювати та не припиняти його самостійно, бо це може спровокувати напади. Контрольні огляди, аналізи крові та ведення журналу нападів допомагають коригувати план. Схему, набір засобів і контроль визначає ветеринар після огляду.
Профілактика
Повноцінної профілактики спадкової епілепсії немає. Можна зменшити ризики, які відомі: не давати собаці отруйних речовин, тримати недоступними токсичні засоби для побутового використання, своєчасно лікувати хвороби печінки і нирок. Для собак з відомою сімейною схильністю питання розведення варто обговорити з ветеринаром і заводчиком. Швидке звернення після перших епізодів допомагає уточнити причину.
Коли звертатися терміново
- напад не припиняється;
- напади повторюються один за одним, а собака між ними не приходить до тями;
- після нападу собака довго не приходить до тями, не може встати або поводиться незвично;
- напад супроводжується травмою, утрудненим диханням або посинінням слизових;
- це перший напад у житті собаки або напад міг бути спричинений отруєнням.
Під час нападу не намагайтеся втримати собаку руками й нічого не кладіть їй у рот. Не чекайте наступного нападу й одразу звертайтеся до ветклініки Панда в Дніпрі.
