Лімфома — злоякісна пухлина лімфоцитів, клітин імунної системи. Це одна з найчастіших пухлин у собак середнього й старшого віку, і перше, що нерідко помічає власник, — тверді безболісні «шишки» під щелепою чи за колінами.
Що це за хвороба
Лімфоцити є в крові, лімфовузлах, селезінці, печінці, кишківнику, шкірі й кістковому мозку, тому лімфома може розвиватися в різних органах. Найпоширеніша форма в собак — багатоцентрова, коли збільшуються кілька периферичних лімфовузлів одночасно. Бувають також шлунково-кишкова, медіастинальна (в грудній клітці) та шкірна форми. Лімфоми різняться за типом клітин і швидкістю росту: одні прогресують за тижні, інші — повільніше. Від типу і стадії залежать вибір лікування й прогноз, тому їх уточнюють до початку терапії.
Симптоми
При багатоцентровій формі власник найчастіше помічає збільшені тверді лімфовузли під нижньою щелепою, перед лопатками, у пахвах, у паху або за колінами. Спочатку собака може почуватися добре. Згодом з'являються млявість, знижений апетит, втрата ваги, спрага й часте сечовипускання. Медіастинальна форма може викликати кашель і утруднене дихання, кишкова — блювання, діарею та схуднення, шкірна — червоні плями, лущення чи вузлики, схожі на дерматит. Сторінка про збільшені лімфовузли пояснює, що робити, коли ви їх намацали; лімфома — лише одна з можливих причин, поряд з інфекціями й запаленням. Розібратися може тільки лікар після обстеження.
Причини та фактори ризику
Точні причини лімфоми невідомі. Вважають, що свою роль відіграють генетична схильність, порушення імунної системи та, можливо, деякі фактори навколишнього середовища. Хворобу частіше виявляють у собак середнього й старшого віку, а деякі породи мають підвищену схильність. Лімфома не є наслідком неправильного догляду, і власник не міг її передбачити. Будь-які висновки про ризик для конкретної собаки робить лікар.
Діагностика
Діагностика починається з огляду й пальпації всіх лімфовузлів. Для підтвердження зазвичай роблять тонкоголкову аспірацію збільшеного лімфовузла з цитологією, а за потреби — біопсію з гістологією. Додаткові тести допомагають визначити тип лімфоцитів, що впливає на вибір лікування. Щоб оцінити стадію, призначають загальний і біохімічний аналізи крові, аналіз сечі, УЗД черевної порожнини та рентген грудної клітки, іноді дослідження кісткового мозку або КТ. Усе це потрібно, щоб підібрати план і чесно обговорити очікування.
Як лікують
Основний підхід — протипухлинна терапія за протоколом, який онколог підбирає за типом і стадією лімфоми та загальним станом собаки. Мета — досягти ремісії, тобто зменшення або зникнення ознак хвороби, і зберегти якість життя. Ремісія не означає одужання: у більшості собак хвороба з часом повертається, тому контроль триває й після курсу. Без лікування лімфома зазвичай прогресує. Під час лікування собаку регулярно оглядають, контролюють аналізи крові й розмір лімфовузлів, а за потреби коригують план. При окремих формах можливі хірургія чи інші методи. Якщо активне лікування не підходить, лікар пропонує паліативну підтримку для полегшення стану. Конкретні препарати, графік і тривалість визначає лише ветеринар.
Профілактика
Специфічної профілактики лімфоми немає. Реально допомагає раннє виявлення: регулярно оглядайте й обмацуйте собаку під час догляду, звертайте увагу на нові «шишки» під щелепою, перед лопатками чи за колінами. Щорічні огляди, а для літніх собак — частіші, з аналізами крові допомагають помітити зміни раніше. Якщо лімфовузли збільшилися, не відкладайте обстеження.
Коли звертатися терміново
- утруднене або часте дихання, кашель;
- відмова від їжі й води, повторне блювання чи діарея;
- різка слабкість, колапс, бліді ясна;
- швидке збільшення лімфовузлів або набряк морди чи лап;
- лихоманка, млявість або кровотечі під час протипухлинної терапії.
Якщо ви намацали збільшені лімфовузли, запишіться на огляд найближчим часом, а при наведених ознаках їдьте негайно. Онкологи ветклініки Панда в Дніпрі проведуть обстеження і допоможуть обрати план лікування.
