Пемфігус та інші аутоімунні хвороби шкіри — група станів, за яких імунна система собаки атакує власні клітини шкіри або слизових. Результатом стають кірочки, гнійнички та виразки в місцях з тонкою шкірою. Такі хвороби потребують точної діагностики і тривалого контролю з боку лікаря.
Що це за хвороба
За звичайних умов імунітет розрізняє свої й чужі клітини. При аутоімунному процесі виробляються антитіла, які пошкоджують зв'язки між клітинами епідермісу. Шкіра втрачає міцність, на ній з'являються пухирі, які швидко лопаються й утворюють ерозії та кірочки. Найчастіше вражаються ніс, навколо очей, вуха, губи та подушечки лап. Хвороба не заразна, але може бути тривалою і вимагати довгої терапії.
Симптоми
Найчастіше власник бачить кірочки, гнійнички або пустули на носі, навколо очей, на вухах і губах. Можуть з'являтися ерозії й виразки, шкіра стає лускатою або червоною. На подушечках лап може бути потовщення, тріщини, відшарування шкіри, через що собака кульгає. Часто ураження симетричні або з'являються у кількох місцях одночасно. Собака може бути млявою, мати підвищену температуру, якщо процес поширюється. Схожі ознаки бувають при бактеріальних та грибкових інфекціях, паразитах і алергіях, тому без огляду й обстеження точний діагноз не встановити.
Причини та фактори ризику
Точна причина аутоімунних дерматозів часто не встановлюється. Вважається, що значну роль відіграють генетична схильність, певні породи, впливи середовища, лікарські засоби та інші хвороби, що порушують імунну відповідь. Хвороба може початися у будь-якому віці, але частіше трапляється у дорослих собак. Підтвердити провокуючий фактор у конкретному випадку зазвичай неможливо.
Діагностика
Діагностика починається з огляду шкіри та опису перебігу хвороби. Для підтвердження беруть цитологію з ураженої ділянки, щоб оцінити клітинний склад і виключити інфекцію. Далі призначають біопсію шкіри, яка показує характерні зміни в тканині та дає змогу відрізнити аутоімунний процес від інших захворювань. Лікар також може призначити аналізи крові, посів на мікрофлору та дослідження на паразитів, щоб виключити інші причини.
Як лікують
Лікування базується на придушенні надмірної імунної відповіді під наглядом лікаря. Схему обирають індивідуально, її коригують за результатами аналізів і клінічного стану. Супутні бактеріальні чи грибкові інфекції лікують окремо, бо вони ускладнюють перебіг. Назви препаратів, дози й тривалість курсу визначає лише ветеринар. Самостійно припиняти або змінювати терапію не можна, бо різке переривання може призвести до загострення.
Профілактика
Запобігти аутоімунним хворобам шкіри неможливо, але можна вчасно помітити початкові ознаки. Варто регулярно оглядати шкіру собаки, особливо ніс, вуха й подушечки лап, і показувати лікарю будь-які нові ураження. Важливо не використовувати без призначення лікаря засоби, що можуть спровокувати імунну реакцію. При появі кірочок або гнійничків краще звернутися раніше, ніж чекати загострення.
Коли звертатися терміново
- на шкірі з'явилися гнійнички, пустули або глибокі виразки, які швидко поширюються
- собака не може ходити через болючі та тріскані подушечки лап
- висока температура разом із млявістю та відмовою від їжі
- ураження на морді або навколо очей, що заважають бачити або дихати
- ознаки інфекції в ураженій ділянці: набряк, гній, неприємний запах
Не відкладайте огляд, якщо шкіра швидко погіршується. Для цитології, біопсії та підбору терапії звертайтеся до ветклініки Панда в Дніпрі.
