Уратні сечові камені — це тверді утворення з солей сечової кислоти в сечовому міхурі чи сечових шляхах. Найбільш відома схильність у далматинів, але трапляються вони й в інших собак, зокрема на тлі проблем із печінкою.
Що це за хвороба
Камені утворюються, коли в сечі накопичується надлишок сечової кислоти та створюються умови для випадання її солей. Вони подразнюють стінку міхура, викликають запалення та біль, а частина може потрапити в сечівник і перекрити відтік сечі. Це не те саме, що інші види каменів: їх склад і причини відрізняються, тому й підхід до лікування різний.
Симптоми
Собака частіше просить на вулицю, пісяє малими порціями, довго напружується або скавчить під час сечовипускання. У сечі може бути кров, вона стає темнішою чи мутною. Іноді собака часто вилизує статеві органи або пісяє вдома, хоча раніше цього не робила. Схожі ознаки бувають при циститі, простатиті та інших хворобах сечовивідних шляхів, тому причину визначає лише огляд.
Причини та фактори ризику
Головний чинник — спадкова особливість обміну сечової кислоти в далматинів; схожу схильність описують також в англійських бульдогів. Частіше хворіють самці, і в них камінь легше застрягає у вузькому сечівнику. Окремий механізм трапляється в собак з аномаліями печінкових судин, наприклад із портосистемним шунтом; такі пацієнти теж у групі підвищеної уваги. Впливають також недостатнє споживання води та повторні інфекції сечовивідних шляхів. Схильність не означає, що камені утворяться обов’язково.
Діагностика
Лікар оглядає собаку й за потреби пальпує живіт. Призначають аналіз сечі (включно з мікроскопією осаду) та аналізи крові. УЗД допомагає побачити камені в міхурі, а рентген дозволяє оцінити їхню кількість і розташування; не всі типи каменів однаково видно на знімках. Склад каменя остаточно встановлюють дослідженням після його видалення. Додатково можуть перевіряти функцію печінки та нирок. Консультація профільного уролога чи хірурга можлива за потреби.
Як лікують
Підхід залежить від розміру й кількості каменів, наявності інфекції та того, чи є перешкода відтоку сечі. При непрохідності потрібна невідкладна допомога у стаціонарі. В інших випадках лікар обговорює видалення каменів хірургічним чи малоінвазивним способом і довготривалий контроль: регулярні аналізи сечі, УЗД, коригування годування та водного режиму за його рекомендаціями. Схему призначає лише лікар. Самостійні зміни раціону чи людські засоби небезпечні.
Профілактика
Повністю запобігти утворенню каменів у схильних собак складно, але ризик повторення можна знизити. Важливо, щоб собака мала постійний доступ до свіжої води та часто виходила на прогулянки. Далматинам і собакам після видалення каменів потрібні планові огляди та контроль сечі за графіком, який визначить лікар. Раціон краще обговорити зі спеціалістом, а не підбирати самостійно.
Коли звертатися терміново
- собака напружується, але сеча не виходить або майже не виходить;
- сильний біль, скавчання, вигнута спина, напружений живіт;
- повторне блювання, відмова від їжі, виражена млявість;
- велика кількість крові в сечі;
- тривала відсутність сечовипускання понад кілька годин.
Непрохідність сечових шляхів загрожує життю. Не чекайте, а зверніться до ветклініки Панда в Дніпрі.
